Press "Enter" to skip to content

Велопохід – Буцький каньйон (по слідам спогадів) – частина друга

День другий (вело вилазка)

Ніч була з сюрпризами, миша, яка потарабанила по кастрюлям… собаки, можливо не без мишиної допомоги, розтаскали сміття…
Мишу я точно бачив, бо прокинувся від шурхотіння і відкрив намет подивитись що воно там таке лазить, а інше просто шуршало ))) і спати не давало.

”Чого, друже, так збілів?
Що з тобою сталось?”
”Ох, за мною через став
Аж сто вовків гналось!”
”Що з тобою? Сто вовків?
Та б село почуло”.
”Ну, нехай, коли не сто,
А п’ятдесят було.”
”Та й п’ятдесят диво в нас,
Де б їх стільки взялось?”
”Ну, нехай уже, нехай,
Але десять гналось”.
”Та і десять не було,
Знать, один усього?”
”А як один, аби вовк,
Страшно і одного”.
”А, може, то й не вовк?”
”А що ж то ходило:
Таке сіре та мале,
А хвостик, як шило?”

– прибори ? – двісті – шо “двісті” ? – а шо “прибори” ?

Вночі трохи підмерзли. Виявилося що Вова просто забув закрити “вікна” в наметі.

Ранок, на наше здивування, виявився теплим, навіть дуже теплим. О 8 годині в наметі вже було відносно спекотно і душно.

Всі прокинулися. Готуємо сніданок.
Наш перший казанок )). А пальник (Primus) і балон (Kovea) вже побували в одному поході.
Ще одна кухня. Сергій шукає дрова.
Зараз це місце виглядає ось так. Жовтень 2016р.
Навіть залишилося каміння яке ми натягали з під мосту, щоб створити собі зручності. Жовтень 2016р.

Друге приємне здивування (у мене) було через те, що не було крепатуры. Або все таки ті невеликі тренування щось дали, або, враховуючи те що я плівся в кінці, намагався економити сили, тому змушував себе не збивати дихання (якщо досвіду нема до того як їдеш, то треба було якось його здобувати під час подорожі), більш спокійно і рівномірно навантажувати ноги і серце, молочна кислота встигла повністю вивестись. Хоча загальна втома відчувалася.
Кожний підйом я зустрічав… як ота білочка з Льодовикового періоду – око сіпалося))) …. злазив з велосипеда й підіймався пішки.

Поснідали. Каші я купив… я не сильно вчитувався що я купував. Бачу каша швидкого приготування – взяв. А виявилося що вони майже всі, окрім гречаної, були дитячі і солодкі. Розумієте ? Варимо солодку кашу, а потім додаємо до неї сардини, бички чи тушковане м’ясом.

Трохи йоги після сніданку… чи перед ))
А це точно після сніданку )))

Поки частина нашої групи зробила вилазку по каньйону, ми трохи почекали – по-сторожували табір, по-фотографували місцевість, помили своїх коней.

Cyclone SLX Pro 27.5
Водні процедури. Cyclone SLX Pro 27.5
KTM 29
KTM 29
Буцький каньйон, Гірський Тікич
Буцький каньйон, Гірський Тікич
Старий млин. Буцький каньйон.
Старий млин. Буцький каньйон.

 

Поки ми чекали, до буцьких порогів приїхали хлопці зі студії dantaWeb (Київ).

Невеличкий загальний план порогу на водоспаді Вир
Невеличкий загальний план порогу на водоспаді Вир

У 1972 році водоспад Вир отримав статус гідрологічної пам’ятки природи місцевого значення.

“В буре лишь крепче руки” А. Макаревич
Майже пройшов – залишилось ще трохи.
Ще один учасник. Всього їх було троє.

Хлопці потім попросили скинути їм фотографії.

Нарешті частина нашої команди повернулася і вже ми з братом вирушаємо ближче познайомитись з каньйоном.

На виїзді нас зустріла ось така “братва”…

Метелики
Метелики
Метелики
Метелики

Чесно кажучи зовсім не зрозуміли що вони там знайшли.

Далі криничка де ми брали питну воду:

Криничка

І їдемо по дорозі, що йде паралельно Гірському Тікичу, за течією.

Буцький каньйон
Буцький каньйон

Каньйон утворений у протерозойських гранітах, вік яких оцінюється у 2 мільярди років.

Гідроелектро станція, Буцький каньйон
Гідроелектро станція, точніше її залишки

6 листопада 1929 року ввійшла до ладу Буцька сільська гідроелектростанція ім. Г. І. Петровського, споруджена за планом ГОЕЛРО, що дала струм до Буків, Антонівки, Маньківки, Кислина та Нової Греблі. Потужність трьох агрегатів складала 0,57 МВт

Пропрацювала до 1991 року.

Сюди навіть навідуються щоб полазити по скелях.
Сюди навіть навідуються щоб полазити по скелях.

Потім по дорозі нам трапився танк Т-10.

 

Танк Т-10, с.Буки Маньківського району Черкаської області
Танк Т-10, с.Буки, Маньківського району, Черкаської області
Танк Т-10, с.Буки Маньківського району Черкаської області
6 березня 1944 року село зайняла 11-а гвардійська окрема танкова бригада.

Ще з самого першого варіанту маршруту, який ми потім відкинули, я дуже хотів потрапити ось сюди (49.082364, 30.406031). Тож сідаємо на велосипеди і рушаємо.

Трохи проїжджаємо і знаходимо міст через річку Гірсткий Тікич. Саме туди нам треба. Але не довго ми їхали радіючи, що скоро побачимо каньйон з іншого ракурсу. За мостом, трохи проїхавши дорогою до повороту на право, зустрічаємо… черговий підйом. Ще й затяжний. Зараз би я його й не помітив навіть, але тоді… Щойно я побачив ту гірку, у мене зникло будь-яке бажання пробиратися до того місця. Сумно посміхаючись про себе. Повертаємо назад.

Пам'ятник воїнам визволителям, село Буки, Черкаська область
Вінки були розкидані вітром. Ми їх по-підіймали.
За мужність і відвагу 193 мешканці села нагороджені орденами і медалями СРСР.
За мужність і відвагу 193 мешканці села нагороджені орденами і медалями СРСР.

Ще трохи по-блукавши по селу на велосипедах, під’їхали до магазину купити хліба. Заходжу, бачу дві хлібини на прилавку. Прошу одну, але… мені її не продали тому що вона вже давно черства (чому вони тоді там досі лежали …)

В кінці-кінців вирішуємо залишити велосипеди у таборі та полазити по околицях каньйону ногами.

Знову буду нудіти.

Як завжди додам трохи суму. Звичайно це спогади, тобто це було в минулому, і, відвідавши каньйон в жовтні 2016 року, я вже таке не побачив, бо можливо встигли прибрати. Але все одно вважаю що в головах у нас не сильно змінилося. І на цьому треба наголошувати.

Сміття. Купи сміття. Стояло два бетонні круги (такі які використовуються для колодязів) повністю закидані сміттям. Люди, певною мірою намагаються викидати сміття туди. Але воно осипається вже навколо цих кругів. Сміття стає ще більше, і, а люди все ще намагаються викидати сміття в одне місце, сміття вже викидається на землю, куди долетить так би мовити, бо підійти до кругів вже не реально. І от це сміття вже розкидане по площині, метрів мабуть 15 в діаметрі.

Напроти стоїть туалет “типу сортира обозначений на мапі буквами ем і жо”, без дверей (нагадаю це 2014 рік, в 2016 там з’явилися двері тільки на одні половинці), а може відвідувачі зламали одні… Ходять туди по двоє, один прикриває рушником вхід поки інший щось там робить. Я не піддивлявся, це навіть не треба було робити, ти просто йдеш по вулиці і воно все в очі само кидається.

Невже місцеві, особливо голова, не міг щось придумати щоб покращити навколишній стан і разом поповнити сільську казну грошовими надходженнями від відпочиваючих, а їздить туди останніх досить багато.

Трошки пізніше я ще повернусь до питання сміття та відходів.

Facebook Comments

Поділитися

В гору